Страхи та фобии
Виктор М, обратился за помощью к психологу в связи с постоянным состоянием внутреннего напряжения и беспокойства, ощущением неуверенности и беспомощности в ситуациях общения с другими людьми, волнуется, когда на него обращают внимание, стал избегать любых публичных мероприятий, вечеринок с друзьями, телефонных разговоров, в последнее время старается не выходить из дома ...
Один человек боится любых социальных контактов, публичных выступлений. Другой, панически боится зайти в лифт, и даже тогда, когда он самый современный и надежный. Страх замкнутого пространства, грязи, заболеваний, пауков, мышей, змей, управление автотранспортом, темноты, бессонницы, воды, высоты и т.п. Можно приводить бесчисленное множество возможных и невозможных страхов, ведь только официальных названий существует более 300. Часто страхи мешают жить человеку, разрушают планы, не позволяют достичь желаемых успехов, а, следовательно, одним словом, ломают судьбу! И это может быть даже взрослый, зрелый человек с образованием и, возможно, с незаурядными способностями, но, к сожалению, присутствует полная беспомощность относительно контроля своих страхов! И все потому, что страхи и фобии не имеют, ни возрастных, ни интеллектуальных, материальных или статусных ограничений.
Современная наука констатирует наличие сложных клинических форм страхов (фобий) в каждого девятого человека планеты, а за свою жизнь каждый четвертый человек находится хотя бы один раз под влиянием того или иного тревожного расстройства. Мы не являемся исключением из этой статистики, более того социально-экономическая нестабильность, современные кризисные явления, отсутствие уверенности в будущем, ментальные особенности и национальные традиции семейного воспитания способствуют массовому росту тревоги и страхов у рядовых граждан. По результатам социологического опроса агентством «Статинформконсалтинг» наиболее распространены страхи - это страх болезни (26,1% опрошенных), смерти (16%) и потери работы (14%), при этом лишь 6% опрошенных заявили, что ничего не боятся.
Определенный уровень волнения и тревоги перед, например, публичным выступлением, ответственным экзаменом, важным собеседованием с авторитетным человеком знакомы практически всем. В значительной степени такая тревога и страх являются для нас полезными, поскольку в результате их воздействия мы становимся более ответственными, мобилизованными, заранее готовимся к возможным стрессовым ситуациям, доводим начатое дело до логического завершения и т.п.. Но часто бывает так, что страх приобретает совершенно другого качества и вместо того чтобы способствовать достижению целей, приводит к полной демобилизации, к блокированию или избеганию деятельности, начинает тормозить социальную активность и наносит человеку (и лицам из его окружения) значительное количество неприятных переживаний. Иногда подобные страхи выражаются в навязчивых, странных для окружающих, ритуальных действиях, в специфическом поведении (например, постоянное мытье рук из-за страха заразиться какой-либо болезнью, навязчивый контроль за уже взрослыми детьми из-за страха, что с ними может что-то произойти страшное, многократная проверка дверей или выключенного электрооборудования, навязчивое желание контроля не на место положенных вещей и т.д.).
Возможно, читая эту статью, вам стали понятны причины собственного внезапного сердцебиения, дрожи, недостатка дыхания, головокружения, появления волнующих, тревожных мыслей, неуверенности, ощущения беспомощности? Это признаки тревожности и страхов. Теперь, когда вы об этом узнали вы имеете значительное преимущество перед людьми, которые этого не знают и уже сделали первый шаг в преодолении своих страхов.
Полезно понять, насколько вымышленным и преувеличенным является представления и мысли о возможных угрозах. Конечно, я не говорю о страхе пригнуть с 13 этажа дома, в этом случае вся логика и реальность говорит сама за себя - разобьешься. Такой страх является защитным и нормальным, но у тревожных людей имеются искривленные, преувеличенные страхи и ложное, «катастрофическое» мышления по совершенно обычным ситуациям. С целью самопомощи следует всегда пытаться осознать причину своего волнения и критически относиться к искаженным представлениям о возможных «роковых» последствиях того или иного события (вообще, по-больше подключайте свое сознание!).
Помните, с собственными страхами не должно быть никаких компромиссов, никаких «переговоров» и «мировых соглашений». Избегая ситуации или объекты, вызывающие даже незначительный страх, вы впоследствии заметите, что он растет и еще больше усложняет вам жизнь. Именно поэтому настойчиво и постепенно (от слабых до интенсивных страхов) делайте все наперекор своим переживаниям и прибегайте к самопохвале в случае малейших успехов. Рассказывайте о своих победах знакомым и друзьям. Знайте, что любая тревога и страх проходят и это можно проверить только при встрече с ним «с глазу на глаз». Если, все же, вам трудно критически отнестись к предмету своих страхов, то попробуйте представить в деталях своеобразный «кризисный» план действий на случай, если есть вероятность, что может произойти самое наихудшее. Многократно и детализировано (как бы это ни было неприятно) представляйте себя в вызывающих страх обстоятельствах и ситуациях.
Не сдерживайтесь и рассказывайте подробно о своих переживаниях другим (особенно тем, кому доверяете) и со временем вы поймете, что большинство людей часто также нечто подобное переживали в прошлом или даже сейчас, а сам рассказ о наболевшем может значительно облегчить ваше состояние. Планируйте каждый день что-то желаемое и приятное для себя, пусть даже мелочь, но которая принесет вам радость и удовольствие. Не бойтесь принимать волевые решения и не пытайтесь их пересматривать. Каждый день перед сном найдите время для того, чтобы за что-то самого себя похвалить. Если же вы уже испытываете страх в конкретной ситуации, то стоит вспомнить свои успехи или ситуации, в которых вы чувствовали себя уверенно, старайтесь восстановить спокойное дыхание, а также напомните себе о спланированных вами положительные события и начните их сразу же реализовывать.
Измените тревожное отношение к совершенно закономерным физиологическим проявлениям страха внутри собственного организма (сердцебиение, дрожь, слабость, покраснение, потливость, головокружение, затруднения дыхания и т.д.), поскольку они являются абсолютной нормальными и не требуют вашего сознательного контроля. Чрезмерно обращая на них свое внимание, вы можете только усилить свои негативные переживания. И, наконец, делая самоанализ абсурдности и ложности своих опасений, можете попробовать проявлять побольше иронии к своим страхам.
Однако, если, несмотря на эти советы, имеющиеся страхи приобрели навязчивый характер, постоянно беспокоят и мешают полноценной и счастливой жизни, а человек сам не может преодолеть их, то возникает необходимость обратиться к специалисту, владеющему современными методами когнитивно-поведенческой коррекции страхов. Самое главное, что должны помнить люди, страдающие от своих страхов, это то, что страхи и фобии достаточно легко поддаются «лечению». От них можно избавиться.
Томчук Сергей Михайлович, кандидат психологических наук, доцент, психолог-консультант, когнитивно-поведенческий психотерапевт
Стимулювання негативних психічних станів особистості як механізм впливу у релігійних сектах
На сучасному етапі демократизації та свободи релігійного вибору, а також за умов морально-духовного вакууму в українському суспільстві та соціально-політичної невизначеності в державі гостро постала проблема появи цілої низки релігійних організацій, які за своїми деструктивними та патологізуючими наслідками впливу на особистість об’єктивно можуть бути віднесені до категорії сект. У зв’язку з цим є актуальною потреба у детальному аналізі особливостей та механізмів такого впливу на особистість.
Дана проблема є актуальною та маловивченою. Це пов’язано із специфічністю подібних досліджень, а саме: із неможливістю організації широкого експериментального вивчення, із особливостями вибірки досліджуваних, їх закритістю, ізольованістю, ворожістю, розмитістю я-концепції, із стійко сформованою залежністю від релігійного культу тощо. Особливості впливу тоталітарних релігійних організацій на психіку людини вивчались переважно зарубіжними вченими (Майкл Лангон, Ричард Петті, Джон Качіоппо, Девід Левін, Джеймс Солтер, Маргарет Сінгер, Кінга Куновська, Є.Н. Волков, Ц.П. Короленко, Н.В. Дмітрієва Н. Орєл та ін.).
Нами за мету поставлено проаналізувати роль негативних психічні станів як механізму впливу у релігійних сектах, в наслідок чого відбувається складні деструктивні зміни особистості, формування залежності, дезадаптація, психогенні порушення, а також поява девіантної поведінки. Попри певну умовність поділу психічних станів на позитивні та негативні, до останніх відносяться найбільш інтенсивні, афективні стани, що призводять до помітних деструктивних змін психіки, зменшення працездатності, порушення взаємостосунків та соціально-психологічної адаптованості, послаблюють критичність, раціональність, пластичність мислення, здатність до саморегуляції, підвищують навіюваність, провокують девіантну поведінку тощо. До переважно деструктивних психічних станів можна віднести страх, астенічну тривогу, депресію, гнів, агресію, апатію, невпевненість та ін. Аналіз змісту та особливостей деструктивних психічних станів та результати нашого дослідження, здійсненго на основі ґрунтовного вивчення наукової літератури, залучення методу спостереження, бесіди та інтерв’ю, дають можливість стверджувати про те, що саме переважно завдяки стимулювання негативних психічних станів відбувається поступове занурення нових адептів у секту та подальша маніпуляція їх свідомістю.
Більшість сект розпочинають своє існування та залучення нових членів до релігійного культу із актуалізації та занурення особистості у інтенсивно виражені емоційні стани, переважно негативні за своїм змістом та наслідками. Як приклад, інтенсифікація страху, тривоги, почуття провини, депресії, ейфорії, аутоагресії (стимулюється тривога, страх щодо своєї невиправної грішності, безглуздості існування, страх смерті, втрати спасіння, почуття провини за скоєні вчинки, страх перед „страшним судом”) тощо. Для цього використовуються не однозначні часто без врахування контексту цитати із Біблії на зразок: „Бо всі ми згрішили та позбавлені слави Божої”, „плата за гріх – смерть вічна”, „віруючий ... має життя вічне, а не віруючий ... не побаче життя та гнів Божий перебуває на ньому” (Ін. 3, 36) та ін.. Такі фрагменти з Біблії використовуються з максимальною апеляцією до емоційно-почуттєвої сфери, а не до свідомості особистості, без критичного осмислення та раціонального використання. Водночас майже ігноруються цитати, які наскрізно пронизані гуманізмом, добротою, надією, ті, що мають позитивний, психотерапевтичний вплив, викликають гармонізацію внутрішніх протиріч, сприяють появі позитивних, стенічних станів особистості тощо. Поряд з цим проявляється штучне нав’язування любові, надмірна увага, підкреслюється особистісна значущість, обраність кожної особистості. Це все призводить до звуження свідомості та дає можливість для легкої маніпуляції нею, оскільки наслідком цих станів є виражена не критичність, ірраціональність, блокування мислення. Інтенсивні деструктивні емоційні стани викликають появу зміненого стану психіки близького до трасового стану із вираженою навіюваністю, звуженням самосвідомості, здатності до рефлексії, зниженням емоційно-вольвої саморегуляції, конформністю тощо. Таким чином чим більш інтенсивніший стан був актуалізований у адепта секти, тим більша є можливість до маніпуляції свідомістю такої особистості.
Поряд з цим в сектах часто використовується психофізіологічна депревація (депревація сну, відпочинку, їжі, тривалі медитації), що ще більше посилює прояви зміненого стану психіки.Також широко використовуються такі засоби стимулювання відповідних психічних станів як музика, співи, ритмічні рухи, що інтенсифікують трансові переживання та викликають складні зміни психічної діяльності. Значний вплив має ефект групового емоційного зараження, стимулювання окремих станів „пастером” через відповідно вибудовані вербальні конструкти, насичені експресивністю, емоційною виразністю, сугестією. Разом з цим залучаються широка групова робота з метою створення своєрідної „нової сім’ї” для адепта, поглиблені емоційно насичені, інтерактивні семінари, навчання, спільні групові молитви, медитації, „довільні” тлумачення цитат з Біблії, перенавантаження активною культовою діяльністю та ін.. Ще одним цікавим механізмом штучної інтеграції псевдорелігійної спільноти та її ізоляції є механізм формування в свідомості кожного адепта образу зовнішнього ворога, почуття ворожості зовнішнього світу, його „грішності, нечистоти”. На підкріплення цього наводяться цілий ряд цитат із Біблії, наприклад, „Благословенні ви, якщо вас ненавидять та переслідують...”, „якщо Мене ненавиділи, будуть і вас ненавидіти...” (Ін. 15, 20). Як наслідок такого сугестивного впливу особистість втрачає соціальні контакти, зв’язки з людьми, які раніше її оточували, руйнуються сімейні та родинні стосунки, що в свою чергу ускладнює можливість її виходу з подібної організації. Активне використання привселюдної сповіді, коли в голос, в присутності інших, проголошуються „грішні” вчинки, часто також стає передумовою ускладнення виходу із секти, оскільки вже „всі все про тебе знають”. Стимулювання постійного стану психо-емційного напруження, афективних вибухів, ейфорії, збудження, піднесення, екстазу стає додатковою передумовою виникнення аддиктивної культової поведінки, оскільки з часом від подібних перенапружень на рівні психічному і навіть фізіологічному виникає дефіцитарний стан, що спонукає знов до пошуків інтенсивних психоемоційних переживань в межах відповідної культової організації. В контексті останнього є зрозумілим „лікування” від складних залежностей (алкогольної, наркотичної) в тих чи інших культових організаціях, що пояснюється звичайним заміщенням одного типу аддиктивної поведінки на інший.
В контексті впливу на особистість, на її психічні стани слід зазначити про важливу роль у цьому особистісних проявів самого авторитарного лідера спільноти. Дуже часто члени таких організацій стають заручниками його внутрішньо особистісних проблем за механізмом індукції та взаємної індукції тих чи інших станів. Часто деструктивність особистості лідера пов’язана із проявами девіацій в наслідок витісненого комплексу меншовартості, порушення стосунків із батьком, що можливо невілював особистість у дитинстві, гіпертрофованих компенсаторних механізмів (не критичне прагнення влади над іншими), маячних, надцінних ідей, параноїдальністі особистості, а також внаслідок власне прагнення до наживи тощо.
До групи ризику, які за умов чутливості своєї психіки до вище зазначених впливів можуть легко піддатися психоманіпуляціям, відносяться люди з наступним індивідуально-психологічним особливостями: особистості із високим рівнем тривожності, проявами депресії (як ендогенної, так і психогенної), маніакальних станів, емоційно нестійкі, екзальтовані типи особистості, істероїди, психастеніки, параноїди, люди із залежним типом поведінки, діти із сімей з гіперопікою, із неповних сімей, люди, що пережили психотравми, у кризові життєві періоди, діти підліткового та юнацького віку та ін. [1; 2]. При аналізі особливостей кожного з типу таких людей можна помітити чіткі глибокі психологічні проблеми, детермінанти, які стають передумовою актуалізації відповідної потреби у релігійній практиці, однак подібні псевдорелігійні організації не забезпечують можливої психотерапевтичної допомоги таким людям засобами релігії, а навпаки часто призводять до рецидивів психічних захворювань та патогенезу.
Як наслідок, завдяки тривалому перебуванню під впливом інтенсивних негативних психічних станів із залученням навіювання вдається зруйнувати особистісну ідентичність, я-концепцію особистості, викривити самосвідомість, сформувати залежний тип поведінки, у колишніх членів секти часто проявляється посттравматичний симптомокомплекс, ознаками якого можуть бути: підвищена тривога, панічні реакції, фобії, нав’язливі стани, невротичне почуття провини, параноїдальні думки, астенія, порушення особистісної ідентичності, втрата довіри до інших, відсутність почуття безпеки, страх відповідальності, регресивна поведінка; можливі і психічні та психосоматичні розлади: реактивні психози, галюцинації, маячня, деперсоналізація та розщеплення особистості, психопатії, параноя, суєцидальна девіантна поведінка, розлади сну, неврологічні захворювання, серцево-судинні тощо. [1].
Таким чином, означена нами в статті проблема є вельми актуальною та потребує широкого інформування та просвітництва з метою здійснення превентивної роботи щодо можливого запобігання впливу релігійних сект на психіку людини та його наслідків.
С.М. Томчук - кандидат психологічних наук, доцент, психолог-консультант, психотерапевт
